День смеха Открытки для 1 апреля

Марк Твен как-то сказал: «Первое апреля — это день, когда мы вспоминаем, кем являемся все остальные 364 дня в году».

Еще в средневековой Европе в марте и апреле проходили ярмарки и торжества, связанные с приходом весны. Самым веселым из них был праздник дураков, где правили шуты и скоморохи, выбирались из простого народа «дурацкие» епископы, короли и горожане, над которыми подшучивали. Эта традиция сохранилась в первоапрельском празднике смеха.

Во Франции 1 апреля можно встретить людей с рыбой на спине. Она может быть из бумаги, пластика, керамики и других материалов. Главное ее предназначение — шутка.

«Рыбой шутят» следующим образом: к ней приделывается крючок, которым цепляют одежду «жертвы». Таким образом, рыба должна незаметно для «попавшегося» болтаться на спине, веселя окружающих. Идут себе люди и не подозревают, что стараниями своих друзей или родных стали «апрельской рыбой».

Началось все это во Франции в XVI веке. Тогда наступление нового года отмечали 1 апреля, но в 1562 году папа Григорий XIII ввел для всего христианского мира новый календарь — григорианский, по которому Новый год приходился на 1 января. Однако, как обычно, нашлись люди, которые не знали о нововведении или просто не захотели менять привычки, продолжая встречать Новый год 1 апреля. Над такими людьми стали подшучивать и называть их «апрельскими рыбами» (так как Солнце в этот момент находилось в созвездии Рыб) или «апрельскими дураками».

День дураков — праздник ради праздника. В этот день не дарят подарков, не ходят в ресторан. Главное — быть бдительным, чтобы не оказаться в дураках или, как говорят создатели — французы, «не остаться в рыбах».

День смеха

День смеха

День смеха

День смеха

День смеха

День смеха

День смеха

День Святого Патрика

День Святого Патрика є найбільшим національним святом ірландців усього світу. 17 березня, коли відзначають свято, за поширеною легендою, в 461 році помер Святий Патрик, перший єпископ, заступник і борець за волю Ірландії.

В Ірландії, Північній Ірландії, на острові Монтсеррат і в канадській провінції Ньюфаундленд і Лабрадор День Святого Патрика відмічають як державне свято, присвячене святому заступнику Ірландії та ірландців.

Оскільки ірландці здавна емігрували по всьому світу, зокрема дуже значно у ХVIII — на поч. ХХ століть, зокрема, до Північної Америки, свято стало доволі популярним і в США та Канаді, причому не лише серед етнічних ірландців. Популяризації свята у Новому Світі посприяли влаштування своєрідних парадів, що відтоді є однією з відзнак свята. Вперше такий парад відбувся у Бостоні 1737 року, в Нью-Йорку ж святкування вперше пройшло у таверні «Корона і чортополох» (англ. The Crown and Thistle Tavern) в 1756 році.

Вже у ХХ столітті свято стало популярним у континентальній Європі, а з настанням ери глобалізації з середини століття про День Святого Патрика стало відомо у ціло́му світі.

В Ірландії День Святого Патрика — офіційний вихідний.

День Святого Патрика як національне свято відзначають ще в двох країнах:

  • Нігерії (там працювало багато ірландських місіонерів)
  • Мексиці (там воювала за незалежність ірландська артилерійська бригада святого Патрика).

Бучні святкування на День Святого Патрика відбуваються, в першу чергу, в країнах, де є значні ірландські діаспори, зокрема, у Великій Британії та США. В багатьох країнах влаштовують урочисті паради (хоч це не ірландська, а суто американська емігрантська традиція). В деяких містах уже вироблені власні оригінальні традиції святкування, так у Чикаго (США) води місцевої річки спеціально до свята фарбують у зелений колір.

З демократизацією суспільств після 1991 року у державах, що утворилися після розпаду СРСР, День Святого Патрика почали відмічати і в Україні, Росії та прибалтійських державах — цьому посприяли як поява іноземців, в т.ч. і ірландців, у цих країнах, так і стала комерціалізація Дня Святого Патрика, що зазвичай закінчується посиденьками в традиційних ірландських пабах за кухлем справжнього ірландського пива (або й віскі). В Росії День Святого Патрика вперше святкувавли в 1992 році в Москві урочистою ходою по центральній міській вулиці Арбату.

З кінця 1990-х років в Україні, зокрема, в Києві, свято локалізується в міських ірландських пабах, зокрема, двох найбільших і найпопулярніших у середмісті «О’Брайанс паб» і «Golden Gate» та численних інших, менших. У пабах в цей день відбуваються «ірландські вечірки», організовані нерідко за підтримки бізнесу з «ірландським корінням» в Україні. Вхід на такі заходи для звичайних відвідувачів, а то й для всіх (бажаний дрескод — одяг зеленого кольору), є платним (у вартість вхідного квитка, як правило, включено міцний напій), а на самій вечірці лунає запальна ірландська музика, з екранів телевізорів траслюються найкращі моменти спортивних ігор за участю Національних збірних Ірландії (здебільшого з футболу, регбі і крикету). Ближче до опівночі всіх гостей єднають танці і невимушене спілкування.

Як це буває часто, первинні традиції святкування Дня Святого Патрика далекі від осучаснених і скомерціалізованих. День Святого Патрика припадає на Великий Піст, але ірландці цього дня споживали м’ясо, адже вважалось, що святий Патрик перетворює все м’ясо, приготоване для частування, на рибу.

Після святкового обіду ірландці ходили на гостину (а не до пабів, як заведено в теперішній час). Цього дня було прийнято розважатися у найрізноманітніший спосіб — розповідати і слухати побрехеньки, жарти і страшні оповідки (зазвичай, із щасливим закінченням), пити віскі й танцювати народні танці.

Глобалізація і вдала «PR-розкрутка» зробили з суто ірландського свята справжнє міжнародне. Навіть побутує вислів «17 березня кожний є ірландцем» (англ. Everyone’s Irish on March 17th). Однак поза межами Британських островів «напоєм дня» є, зазвичай, не віскі, а ірландське ж пиво (в силу своєї цінової демократичності).

Символікою свята є все ірландське: напої, одяг (якщо не костюми, то хоча б зелений, національний ірландський, колір вбрання), музика, пісні і танці.

Особливим і офіційним символом Дня Святого Патрика є трилисник конюшини шемроґ (ірл. seamróg, від ірл. seamair «конюшина»; англ. shamrock шемрок), який, за легендою, Святий Патрик особисто вибрав як знак уособлення віри і Трійці.

За традицією ірландці цього дня чіпляли трилисник-шемроґ на одяг, кидали його в останню склянку, а вицмуливши геть усе віскі, викидали трилисник через ліве плече — це звалося «втопити трилисник». На одязі ж вуглиною (або пізніше обпаленим сірником) малювали хреста.

Іншими суто ірландськими символами свята, які превалюють в декорі, є скажімо, зображення самого́ святого, фігурки казкових чоловічків лепрехунів з їхніми невід’ємними глечиками скарбів, національна символіка (напр., прапор Ірландії) тощо.

8 березня

8 березня

Початково Міжнародний жіночий день був днем протесту проти дискримінації жінок. Традицію відзначати його 8 березня закладено демонстрацією, яку провели 8 березня 1857 року робітниці текстильної промисловості в Нью-Йорку на знак протесту проти нестерпних умов праці та низької заробітної плати. Поліція розігнала цю демонстрацію. В наступні роки демонстрації жінок часто приурочувалися цьому дню. Так, 8 березня 1908 року в Нью-Йорку 15 000 жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи підвищення зарплатні та надання виборчого права. Для закріплення традиції, рішенням Соціалістичної партії США (28 лютого 1909) і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910, Копенгаген, з ініціативи німецької революціонерки Клари Цеткін) день 8 березня було проголошено Міжнародним жіночим днем.

У резолюції, запропонованою Кларою Цеткін, зокрема, зазначалось:

«У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він всюди має бути старанно підготовлений»

В 1913 році жінки різних країн світу вийшли на демонстрацію проти розпалення Першої світової війни.

Жіночі демонстрації 23 лютого (8 березня за новим стилем) 1917 року стали початком Лютневої революції. Після 1920 року свято поступово втрачає популярність.

У СРСР свято втрачає політичне забарвлення і стає одним з небагатьох неполітичних свят. З 1966 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став святом і неробочим днем.

Цікаво, що православна церква не визнає свята 8 березня з огляду на його політичне походження.

Є версія, згідно з якою попередником МЖД умовно можна вважати єврейське свято Пурім, що було встановлено в пам’ять про спасіння перських євреїв від знищення Аманом, улюбленцем персидського царя Ахашвероша (Ксеркса, в V в. до н. э.) славетною жінкою Естер (Есфір), яке святкують на початку березня.